Програмні реєстратори розрахункових операцій (ПРРО) стали одним із найефективніших інструментів у впровадженні цифровізації податкового обліку. З моменту запуску в 2020 році їхня кількість вже зросла майже в 14 разів.
За цей час обсяг розрахунків, зафіксованих через ПРРО, перевищив 118,9 млрд грн на місяць (станом на 9 місяців 2024 року).
Цей технологічний прорив став можливим завдяки зусиллям саме приватних компаній — розробників та провайдерів ПРРО. Вони створили функціональну інфраструктуру, яка дозволяє підприємцям вести діяльність легально, фіскально прозоро і з мінімальними витратами. Саме вони забезпечили облік у реальному часі, що суттєво підвищило податкову дисципліну.
Відповідальність без взаємодії
Попри суттєвий внесок в розвиток цифрової фіскалізації провайдери ПРРО залишаються поза системним діалогом із державою. У процесах реформування фіскальної системи їхню участь часто не враховують, а механізмів офіційної взаємодії до сих пір не існує. Це створює парадокс: ті, хто несе на собі технічну, інноваційну та операційну відповідальність, не мають права голосу у визначенні правил гри.
Концепція реформи ПРРО повинна базуватися на принципах синергії — держава, бізнес і технологічні компанії мають працювати як єдина система. Приватний провайдер — не просто сервісний підрядник, а повноцінний учасник податково-цифрової інфраструктури. Тому постає закономірне питання: чому держава не визнає цього публічно і не формалізує таке партнерство
Держава виграє, але не підтримує
Цифрова фіскалізація вже довела свою ефективність — завдяки ПРРО податкова прозорість значно зросла, як і кількість користувачів. Бізнес все частіше обирає легальний шлях, а обсяг фіскалізованих операцій обчислюється сотнями мільярдів гривень. Від цього, безумовно, виграє держава, яка отримує більше податкових надходжень і посилює контроль над тіньовим сектором.
Але, при цьому умови для рівного діалогу відсутні. Коли цифрова система адміністрування платежів стала критично важливою, така відсутність партнерського діалогу гальмує розвиток. Створення стабільного механізму взаємодії між державою та провайдерами ПРРО — це не просто побажання, а необхідність. Такий механізм мав би передбачати регулярні консультації, спільне стратегічне планування, оперативну комунікацію щодо технічних змін і координацію на рівні нормативної бази.
Наразі потенціал такої співпраці реалізується лише частково. І це стримує не тільки технологічний розвиток, а й саму ідею реформи — побудову прозорої, зручної та справедливої фіскальної системи.
